П`ятниця, 26.04.2024, 23:15
|
Оголошення
Меню сайту
|
„Із школи – в бій, з бою – в безсмертя ...” „Із школи – в бій, з бою – в безсмертя пішли вчителі та учні школи.” Ці слова зустрічають кожний ранок учнів середньої загальноосвітньої школи № 1 міста Гайсина. Так про себе нагадують учні та вчителі , які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Розпочалася війна. Заняття в школі припинилися. До лав Червоної Армії вступили багато випускників та вчителів нашої школи. У музеї бойової слави увічнені прізвища загиблих на фронтах війни:  Ананьєв Ф.І Виходець Я.І Воловик І.П. Візільтер К. Гречковський М.О. Дурнєв І.С. Дубірний А.І. Драгун В. Зиндельс А.М. Корчовий С.Т. Кобзін М.О. Кравчук І.С. Куровський М. Максимишин О.Д. Мартьянов А.І. Морщинін Д.В. Мощинський А.Н. Нагорний Ф.Л. Плахотнюк М. Самохін Г.І. Ставінський В.Ф. Тищенко П.М. 25 липня 1941 року німецькі окупанти увірвалися до Гайсина. Останні дванадцять захисників міста загинули на території школи. Їх поховали на дослідній ділянці, а після закінчення війни перепоховали в братській могилі , що в парку. Розпочалася важка трирічна окупація. В найкращих будівлях німці розмістили шпиталі, штаби, органи окупаційної влади. Наша школа була перетворена на стайню і склад німецької техніки. Шкільний двір став звалищем. Фруктовий сад повністю був знищений. Наші випускники мужньо боролися з окупантами. Колишній учень школи Олександр Сидорович Пироговський очолив залізничний підпільний комітет у Києві, який виконував функцію міського керівного центру.  Пироговський О.С. Підпільники систематично саботували заходи німців, вели диверсійну роботу, здійснювали аварії на залізницях, заважали вивозити молодь до Німеччини. Міська підпільна організація готувала також резерви для партизанських загонів, до партизан було відправлено 270 озброєних чоловіків.31 жовтня 1943 року О.С.Пироговський був заарештований гестапо і розстріляний в ніч на 6 листопада 1943 р. перед самим визволенням Києва радянськими військами. 2 травня 1945 року Олександру Сидоровичу було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На честь О.С.Пироговського в Гайсині встановлено на районному будинку культури меморіальну дошку, названа наша школа, у якій свого часу навчався Герой. У 1938 – 39 р.р. старшим піонервожатим нашої школи працював Зиндельс Абрам Мойсейович.  Зиндельс А.М. За зразкове виконання бойових завдань командування з прориву міцно укріплених позицій німців і звільнення міста Мелітополя, виявлені при цьому відвагу й героїзм, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року командиру стрілкового взводу 11-го стрілкового батальону 690 стрілкового полку 126-ої Горловської стрілкової дивізії Південного фронту молодшому лейтенанту Зиндельсу А.М. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Можна згадати ще про одного нашого учня. Ананьєв Федір Іванович закінчив школу у 1935 році. Навчався у фізкультурному технікумі в м. Києві. Працював вчителем фізкультури, інструктором в Осовіахімі. Був дуже хорошим спортсменом. Мав відзнаку „Ворошилівський стрілок”. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 р.р. У 1940 році був направлений на навчання в танкове училище м. Пушкіно Ленінградської обл.. Учасник оборони Ленінграда. Загинув капітан-лейтенант Ананьєв Ф.І. в 1942 році.  Спортсмени школи №1 Ананьєв Ф.І.(перший справа у середньому ряду Ананьєв) У 1935 році нашу школу закінчив Розенбурд Еммануїл Борисович.  Займався спортом, грав на музичних інструментах. 18 лютого 1940 року вступив до лав Червоної Армії. Достроково закінчив полкову школу 244 стрілкового полку 41 стрілкової дивізії у званні „молодший комвзвод” ( відповідає сучасному „старший сержант” ). Був призначений на посаду фізрука 244 полку. З початку війни на фронті. Варто навести уривок з листа його однополчанина Садовського до сестри Розенбурда Катерини Борисівни : „ … Вместе мы начали войну с самого утра 22 июня, но на поле битвы у Рава Русской мне ни разу не приходилось видеть Эммануила Борисовича. Возможно это объясняется тем, что я был артиллеристом, а он сражался в составе стрелковых подразделений и по роду службы трудно было рассчитывать на такую встречу во время боя. Однако после Рава Русского побоища я его дважды видел. Первый раз мы встретились по дороге с Рава Русской на Львов. Точно не могу сказать места встречи, все со временем забывается, но это было где-то в районе г. Нестерова. Второй и последний раз я его видел живым и невредимым во время боя при выходе из окружения. Это было 1-го или 2-го июля (точно не помню дату). Но за то я помню место нашей встречи. Это было восточнее районного центра Глиняны километров 10-12 южнее города Золочева. Ваш брат был, как все мы, уставшим. Как сейчас вижу его уставшие голубые глаза с длинной не по его низкому росту самозарядной винтовкой. Больше о его судьбе я совершенно ничего не знаю. Я разделяю и понимаю Ваше горе, но Вы можете гордиться мужеством своего брата. Ведь мы не бежали от немцев, а отступили согласно приказа непобежденными”. Погляньте на випуск 1940 року. Тоді середню освіту здобуло 21 чоловік. Дванадцять з них приймали участь у військових діях. Семеро загинули на фронті: Гречковський Михайло, Дубірний Абрам, Кобзін Михайло, Куровський Михайло, Самохін Георгій, Ставінський Василь.  Шкільні друзі. Зліва направо : Гречковський М., Самохін Г., Кобзін М., Ставінський В.  Загинув на фронті і директор школи Тищенко П.М. Двоє випускників були розстріляні німцями разом з іншими жителями нашого міста на Белендіївці: Драгун Володимир та Візільтер Клара.  Черенков М.П. Випускник 1941 року Черенков Михайло Петрович після закінчення Київського військового училища направлений на фронт. Приймав участь в обороні Москви. Нагороджений орденом Червоної Зірки. Загинув Черенков М.П. у травні 1944 року. Місце загибелі не встановлено.  Воїни 232 стрілецької дивізії.
1944 рікВоїни 232 стрілецької дивізії.
1944 рік 14 березня бійці 232 стрілецької дивізії (
командир дивізії генерал-майор М.Є. Козир) звільнили наше рідне місто Гайсин від німецько-фашистських окупантів. У квітні знову були відновлені заняття в школі. Всього на фронтах війни загинуло 24 випускників та вчителів школи. Вічна пам’ять загиблим ! Мапа сайту Прокоф’єва В.О. учениця СЗОШ І – ІІІ ст. № 1 |
Календар
Наші земляки
Ігор Лобортас провідний український митець-ювелір Ю.О.Дяченко лікар, художник декоративно-прикладного мистецтва.Юрій Журавель гурт OT VINTA. Архів записів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
