За допомогою прийомів комічного створюються різні його форми.
Алогізм (з гр. а – частка заперечення, logismos – розум) –нелогічний, абсурдний вчинок чи вислів, які викликають сміх.
„Барон был одним из самых могущественных вельмож Вестфалии, ибо в замке его были и двери, и окна; главная зала даже была украшена шпалерами” (Вольтер „Кандід, або оптимізм”). „Баронесса, его супруга, весила почти триста пятьдесят фунтов; этим она внушала величайшее уважение к себе” (Вольтер „Кандід, або оптимізм”). Те, що доказом могутності є наявність у палаці вікон та дверей, а приводом для поваги– велика вага – повне безглуздя.
Каламбур (фр. Calembour) – гра слів, заснована на їхній багатозначності, подібності звучання чи омонімах.
Карикатура (італ. caricature від лат. caricare – навантажувати, перебільшувати) – зображення персонажа у смішному вигляді через сильне перебільшення (гіперболізацію), виділення та загострення певної (частіше негативної) риси його зовнішності чи характеру. Створюючи карикатуру на якусь людину, художник визначає, що у її зовнішності найбільше кидається в очі (наприклад, великий ніс чи вуха) і на малюнку надає їм неправдоподібно великого розміру, у результаті виникає комічний ефект. Тим же шляхом іде й письменник, гіперболізуючи недолік, притаманний персонажу. Наприклад, карикатурною є скнарість Гарпагона („Скупий” Ж. Б. Мольєра) , для якого гроші стали єдиною пристрастю, замінили усі загальнолюдські цінності; вона настільки ж неприродна і відразна, як і занадто великі, „слонячі” вуха на „портреті”, що намалював художник-карикатурист.
„Карикатура на явления физического порядка (большой нос, толстый живот, лысина) ничем не отличается от карикатуры на явления духовного порядка, карикатуры на характеры” [15].
Різновидом карикатури є гіпербола. „В карикатуре преувеличивается частность, в гиперболе — целое. Гипербола смешна только тогда, когда подчеркивает отрицательные качества, а не положительные. Это особенно хорошо видно в народном эпосе” [15].
Прийомом створення комічного ефекту є також включення фарсових елементів в структуру оповіді (про фарс див. вище), алегорія, фантастика*, гротеск тощо.
